Гончарук Н.М., Пихальський І.М. - Характеристика інноваційних методів соціально-психологічної та фізичної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами

Відомості про авторів: Гончарук Наталія, канд. психол. наук, доцент, доцент кафедри загальної та практичної психології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Пихальський Ігор, директор комунальної установи Дунаєвецької міської ради «Інклюзивно-ресурсний центр».

Відомості про наявність друкованих праць: 1) Гончарук Н.М. (2020). Психологічні особливості емоційно-вольового регулювання особистості підлітків у ситуаціях комунікації // Актуальні проблеми психології розвитку і самоствердження особистості у навчальному середовищі: колективна монографія / за ред. Н. Михальчук, Л. Онуфрієвої, Кам’янець-Подільський:
Друкарня Рута. С.175‒210. 2) Гончарук Н.М. (2020) Науково-теоретичний аналіз проблеми комунікації в сучасних зарубіжних теоріях // Проблеми сучасної психології / Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / за ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. Вип.47. Кам’янець-Подільський: Рута. С.27-48.

Статтю присвячено аналізу інноваційних методів соціально-психологічної та фізичної реабілітації дітей із особливими освітніми потребами. Особливу увагу надано реабілітаційній роботі з дітьми зі складними порушеннями розвитку, які поєднують інтелектуальну недостатність та несформованість опорно-рухових функцій. З’ясовано основні завдання реабілітації, висвітлено питання соціальнопсихологічної реабілітації, пов’язані з необхідністю інтеграції дітей у систему суспільних стосунків, та фізичної реабілітації, які стосуються впливу на моторно-рухові функції.
У межах аналізу соціально-психологічної реабілітації описано модель локального освітнього середовища розвитку В.Г. Печерського, яка передбачає інформаційно-пізнавальну, особистісно-рефлексивну та міжособистісну підтримку; систему PECS, основою якої є навчання функціональному спілкуванню; метод моделювання комунікативної поведінки Р. Каваньоли, який полягає у цілеспрямованому подоланні поступових кроків, які наближають до мети; модель ABC А. Елліса, яка лежить в основі раціонально-емоційно-поведінкової терапії,; шведська стратегія співпраці, яка відображає принцип кооперації школи, соціальних організацій та родини; метод підтримувальної комунікації, який полягає в активації окремих форм взаємодії; типологічний підхід О. Інденбаум, метою якого є диференційоване формування соціально-комунікативних навичок; технологію M.Ch. Knill, яка використовує досягнення психології для роботи з клієнтами, котрі не контактують із найближчим оточенням. Серед методів фізичної реабілітації виокремлено розвивальний рух В. Шерборн, який базується на тактильних відчуттях; метод NDT-Bobat, зорієнтований на стимулювання розподілу м’язового тонусу; кондуктивну педагогіку А. Петьо, спрямовану на підготовку до самостійного життя, метод Г. Домана, який сприяє рівномірному розвитку рухів тіла та  спритності; метод рефлекс-локомоцій В. Войта, який базується на відпрацьовуванні рефлекторних комплексів руху; методику Снузелен, яказабезпечує сенсорно-моторну реабілітацію; метод динамічної пропріоцептивної корекції з К. Семенової, відомий як метод скафандру; систему В. Козявкіна, основою якого є інтенсивна нейрофізіологічна реабілітація. Під час дослідження окреслено конкретні прийоми соціальнопсихологічного та фізичного впливу, які застосовуються у межах кожного методу та обґрунтовано необхідність урахування комплексних порушень у реабілітаційній роботі.

Ключові слова: соціально-психологічна реабілітація, фізична реабілітація, дитина зі складними порушеннями розвитку.