Рибкіна Т.О. - Форми позакласної роботи з дітьми, які мають обмежені можливості здоров’я

Rybkina T.O. Forms of out-of-school activities for the children with physical disabilities / T.O. Rybkina // Actual problems of the correctional education : Ministry of Education and Science of Ukraine, National Pedagogical Drahomanov University, Kamyanets-Podilsky Ivan Ohyenko National University / edited by V.M. Synjov, O.V. Havrilov. – Edition VI. Issue 2.- Kamyanets-Podilsky: Medobory-2006, 2015.- P. 201-210

У статті описано найбільш використовувані форми групової роботи з учнями. Проаналізовано публікації про напрямки реалізації інноваційної освітньої діяльності в Україні та їх використання у навчальних закладах. Розкрито, що головним напрямком роботи формування особистості дитини-інваліда є створення позитивного світобачення та його закріплення. А саме, використання форм та методів роботи, які включають дитину у суспільно-корисну діяльність з раннього віку, відповідно його психофізичних можливостей на інтересів. Діти з психофізичними порушеннями у зв’язку із обмеженістю розвитку мисленнєвих процесів, слабкістю засвоєння загальних понять та закономірностей з певним відставанням починають розбиратись у питаннях загального устрою, у поняттях моралі. Починаючи з молодшого шкільного віку, їх знання у цьому досить поверхові. Тому формування таких принципів не може обмежитись оглядовими класними годинами, бесідами та короткими усними включеннями під час виховного процесу. Ця робота має бути цілісна і взаємопов’язана з оточуючим середовищем, плином світової культури та невід’ємно чітко виходити за межі спеціального закладу. З огляду на це підґрунтя, групові форми допомагають переймати закріплені у культурі способи взаємодії людей і дії з предметами, засвоює зразки норм поведінки, що стають основою ціннісної сфери особистості, яка формується. У роботі зазначено, що форми позакласної та позашкільної виховної роботи є ефективними для створення умов соціального досвіду учнів спеціалізованих шкіл, у результаті чого, формується взаємозв’язок з культурно-освітніми та науково-дослідними закладами міста, країни. Виділено ефективну форму взаємозв’язку спеціальної школи і соціального середовища як музейний простір. Проаналізовано роботу сучасних педагогів-дослідників у розвитку даного напрямку та підкреслено потребу цього напрямку у корекційній педагогіці. На основі аналізу зарубіжної літератури, чітко помітно високу тенденцію розвитку цього виду групової роботи як навчання у рамках музеїв, артцентрів та авторських виставок мистецтв.

Ключові слова: форми групової роботи, корекційна освіта, спеціалізований заклад, дитина з особливими потребами, моральне виховання, екскурсії до музею.